Байдиґи, -диґ, ж. мн. Въ выраж.: байдиґи плести. Говорить вздоръ.
Бідніти, -нію, -єш, гл. = біднійшати.
Викашлювати, -люю, -єш, сов. в. викашляти, -ляю, -єш, гл. Выкашливать, выкашлять.
Горла́й, -лая́, м. Человѣкъ съ сильнымъ голосомъ. Cм. Горлань.
Гультяюва́ти, -тяю́ю, -єш, гл. Кутить, повѣсничать, бездѣльничать, бродяжничать. Ґрунт продам, а сам піду гультяювати.
Ігрище, -ща, с. = грище. Дівочі ігрища незабутні. На ігрищах ніхто як я перед вела.
Напе́рти, -ся. Cм. напірати, -ся.
Потопний, -а, -е. Относящійся къ потопу. Із небес потопні води.
Розчина, -ни, ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. — Чого ти, пита, посуду побила? — А пороскидайте цю росчину по хаті, так скажу. Ум. ро́зчинка.
Тріскач, -ча, м. Тотъ, кто трескается. въ загадкѣ — макъ. Батько дерев'яний, мама з глини, а діти тріскачі. Ум. тріскачик.