Византійський, -а, -е. Византійскій.
Е меж. Э. Е, ні, пані, не дам. Е, вже на мене зуби гострять.
Задимува́ти, -му́ю, -єш, гл. Задымить. Коснеться гір — і гори задимують.
Їздити, -джу, -диш, гл. Ѣздить. Дарованим конем не їздити. У Київ їздить всякий год.
Кровопивець, -вця, м. Кровопійца. Становий і волосний кровопивці усі. От і наш кровопивець незгірший.
Ложка́рь, -ря́, м. = ложечник 1.
Лушпи́на, -ни, ж. 1) = лушпайка. Не жалій хазяїна, їж картоплю з лушпиною! Горіхові лушпини. 2) Скорлупа яицъ. Ум. лушпинка, лушпиночка.
Оглашати, -ша́ю, -єш, сов. в. огласи́ти, -шу, -сиш, гл. = оголошувати, оголосити.
1) Кожне стало оглашати звичний подарунок.
2) Огласив я друком не одно вже своє й чуже компонування. К. (Хата, 1).
3) Огласили запорожці Брюховецького гетьманом.
Перстка, -ток, мн. ум. отъ перста.
Тайстронька, тайстрочка, отъ тайстра