Гальва, -ви, ж. Мѣра жидкости. Гальву віна.
Дев'ятна́дцятий, -а, -е., чис. Девятнадцатый.
Де́готь, -гтю, м. = Діготь. В смолі потопає, в дегтю виринає.
Зла́гідний, -а, -е. Согласный, мирный. Ненька старенька злагідлива була.
Лича́к, -ка́, м. 1) Обувь изъ лыка, лапоть. А постіл личака да й попережає: ой коли ти постіл, то іззаду постій, ой коли ти личак, то попереду гоп-цак. Неси, Боже, в чоботях, — дамо личаки. 2) Веревка изъ лыкъ. 3) Простолюдинъ, простой человѣкъ. Ходили тогді в кармазинах тілько люде значні да шабльовані, а міщане одягались синьо, зелено, або у горохв'яний цвіт; убогії носили личакову одежу. Через те козаки дражнять було міщан личаками.
Обоз, -зу, м. Лагерь, станъ. Сина посилав до військового обозу, а сам знав одну церкву. Пусти мене, коменданте, з обозу до дому.
Під 1, по́ду, м. 1) Низъ, низменное мѣсто, западина. Перепелиця сіла на, поду. 2) Основаніе, мѣсто для основанія чего либо, напр. стога, печи и пр. Поди під стіжки. 3) Возвышеніе, подмостки, напр. возвышеніе въ мельницѣ, гдѣ находятся жернова. Часто во мн. ч. У клуні пшениця на подах була. 4) Неподвижное основаніе вѣтряной мельницы. 5) = горище. Ум. підок.
Підмощувати, -щую, -єш, сов. в. підмости́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Подмащивать, подмостить. І підмощувала, і сама доставала, так яблунька все вгору.
2) Подкладывать, подложить.
Племенниця, -ці, ж. = небога.
Хляпати, -паю, -єш, гл. 1) Хлопать. Скільки не хляпав, пановка не спалила. Кінські підкови хляпали. 2) Хлестать. Стьонжечка ходила ходора 'д вітру, хляпала мене по лицю. 3) Падать (о чемъ либо мокромъ). Сніг хляпе.
