Бовтиця, -ці, ж. 1) Подвѣска къ серьгѣ. Ковтки з бовтицями. 2) Кисть на снуркѣ для украшенія гуцульской шляпы или верхней одежды. 3) Металлическая цѣпочка, украшающая кожаный поясъ гуцула. 4) Мѣдный кружекъ, родъ пуговицы, употребляемый (во множествѣ) для украшенія гуцульскихъ кожаныхъ сумокъ, ремней, сбруи и пр.
Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Дармува́ти, -му́ю, -єш, гл. Быть безъ употребленія. Чи в тебе ця сокира дармує? позич її на час. Нема нікде кавал землі, аби дармувала.
Де́йкатися, -каюся, -каєшся, гл. Изводиться, пропадать. Оце у нас падіж був — скот усе дейкався, поки увесь передейкався.
Дівува́ння, -ня, с. Дѣвичество, дѣвичья жизнь. А жаль мені дівування, дівоцького прибірання. Дівува́ння здава́ти. Покидать дѣвичество, выходить замужъ. Ой у садочку, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає: Нате ж вам, дівочки, дівування моє! А вже ж я піду в жіночу раду, жінкам на пораду. Ум. Дівува́ннячко.
Жерстя́нка, -ки, ж. Жестянка.
Затурбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Обезпокоить.
Повірний, -а́, -е́ Дающій въ долгъ (о торговцѣ, кабатчикѣ). Шинкарочко молодая, колись була повірная: повірь меду і горілки, бо не маю собі жінки.
Пошандибити, -бить, гл. безл. Посчастливиться, повезти.
Сенат, -ту, м. Сенатъ. Патриції-аристократи і мудрий кесарів сенат. Повезуть у сенат до царя.