Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відвістити, -віщу, -стиш, гл. Послать вѣсть, извѣстіе въ отвѣтъ, отвѣтить. ЗОЮР. I. 246. Громада одвістила..., що Микола добра людина. О. 1861. ѴІІІ. 24. Ні, — одвістив. МВ. (О. 1862. I. 76).
Дзень! меж. для выраж. звона. О. 1861. VIII. 8. Туп, туп ніженьками! Дзень, дзень підківками! Н. п. Червінці дзелень-дзелень.... так і посипались. Грин. II. 184.
Кукоблитися, -блюся, -бишся, гл. = кукобитися. Старенька кукоблиться то до тієї паски, то до другої. Сим. 206.
Побліднути, -ну, -неш, гл. Поблѣднѣть. Ой ти ж моя головонько бідна, чогось моя миленька поблідла. Мет. 271. Вжахнулись і поблідли на виду. К. ЧР. 325.
Поволоцьки нар. Волоча. Як піймав ню за коси та поволоцьки через подвірря. Камен. у.
Погарбати, -баю, -єш, гл. Захватить, насильно взять (во множествѣ).
Помекати, -каю, -єш, гл. Поблеять, покричать (объ овцахъ).
Посміх, -ху, м. Смѣхъ, насмѣшка. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. З посміху люде бувають. Посл. 2) Посмѣшище. І прийміть же мене до себе і пригорніть же мене до себе, щоб я людським посміхом не ходила. Мил. 198.
Ситчати, -чаю, -єш, гл. Полнѣть, толстѣть, жирѣть.
Тамтудою нар. = тамтуди.