Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дозбірати

Дозбіра́ти, -ра́ю, -єш, гл. Окончить собирать. Підожди, ось дозбіраю остатні яблука, то й підемо.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 410.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЗБІРАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЗБІРАТИ"
Без II, пред. 1) Безъ. Як рибі без води, так чернцю без манастиря. Ном. № 206. Без нічого. Ни съ чѣмъ. Так і зосталась без нічого. 2) Чрезъ. Кіт вискочив без вікно. Волын. г. Ведут мене без село. Гол. І. 143. Ой втікала Бондарівна без вишневі сади. Гол. По причинѣ, благодаря, изъ-за. Ой вронила я віночок, без свій дурний розумочок. Чуб. V. 335. Без дощ орати не можна. Камен. у. Въ продолженіе, въ теченіе. Без два рочка го чекала. Гол. I. 83. Без літо моя дочка була у наймах. Камен. у.
Вапняр, -ра, м. 1) Приготовляющій известь. Желех. 2) Возящій известь. Липовец. у. Cм. вапельник.
Гисторія, -рії, ж. = історія. Українська гисторія. Левиц. Пов. 4.
Заво́зити, -жу, -зиш, сов. в. завезти́, -зу, -зе́ш, гл. 1) Завозить, завезти куда нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Мет. 246. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Рудч. Ск. І. 25. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. І. 54. 2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. Чуб. V. 241. 3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню. 4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму. Шевч. 535.
Заїда́ння, -ня, с. 1) Заѣданіе (чѣмъ). 2) Заѣданіе, загрызеніе (кого). 3) Погубленіе (кого). 4) Захватываніе (чужого добра). К. ЦН. 243.
Ли́мзати, -гаю, -єш, гл. = лемзати. Полимзав він трошки з мисочки, та й знов ліг, сказано — недужий. Кіевск. у.
Опівночі нар. Въ полночь. Прийди, мій милий, хоц опівночі. Чуб. V. 4.
Поміняти, -ня́ю, -єш, гл. Обмѣнять (во множествѣ). Він свої коні на ярмарку поміняв: гарні оддав, а погані взяв та ще й додачі циганам дав. Черниг. у.  
Промести Cм. промітати.
Старий, -а, -е. 1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Ном. № 12484. Бог старий господарь. Ном. № 58. Старий завіт. 2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. старий. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ ого обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: «Що ж, старий, — тобі є, поміч, а мені нема. ЗОЮР. І. 65. Здорові були! А де се ваш старий? стара: а) Старуха. б) Жена. в) Валетъ трефъ при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 465. 3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. Шух. І. 22. 4) старий день. Бѣлый день. Співають, а на дворі вже старий день. Св. Л. 59. 5) стара-пані. Переносно: задница. Ум. старенький, старесенький. Рудч. Ск. І. 183. Упадемо матері старенькій крижем до ніг. ЗОЮР. І. 23.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОЗБІРАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.