Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Ді́ло, -ла, с. 1) Дѣло, работа. Діла не робиш і од діла не 'дходиш. Ном. А в черницях добре жити, діла не робити. Лавр. 46. Ді́ла не скі́льки! Немного дѣла. 2) Поступокъ. Добре діло вчинила на мені. Єв. Мр. XIV. 6. Терпів єси рани за діла чоловіка. Чуб. ІІІ. 16. 3) = Справа. 4) Надобность, нужда. Є дільце, дядечку, до вас. Гліб. 77. До діла, у діло. Какъ слѣдуетъ; кстати; къ дѣлу. ХС. IV. 18. Хиба він постелеть як до діла? Де упав, там і заснув. Мнж. 8. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. Так до діла, як свиня штани наділа. Ном. Отся річ до-діла. Кв. Я твоїй ненці не вгожу:.... Помажу колін — не біло, помию ложки — не в діло. ХС. III. 37. Ум. Ді́лечко, ді́льце. Чом не хочет, паняночко, ділечка робити? Н. п. Хто в мене по сінечках ходив? Хто в мене ділечко поробив. Мет. 232.
Зробитися, -блюся, -бишся, гл. Сдѣлаться. Зробився мов несамовитий. Котл. Ен. II. 15. Усе зробилось, як бажали єзуїти. Стор. МПр. 72.
Конянка, -ки, ж. Лошадиный пометъ, лошадиный навозъ. Вх. Уг. 246.
Му́рзати, -заю, -єш, гл. Пачкать, марать (лицо, руки).
Обхаючувати, -чую, -єш, сов. в. обханю́чити и обхаючити, -чу, -чиш, гл. Чисто прибирать, прибрать, привести въ пріятный видъ. Дівонько-голубонько, обчисть мене, обханюч мене. Рудч. Ск. II. 56. Яблуня каже: «обхаюч мене». Рудч. Ск. II. 55.
Пауз, -за, м. = і. Рубель 1. Вх. Лем. 447.
Позсідатися, -даємося, -єтеся, гл. Скиснуть, створожиться (во множествѣ).
Спритискувати, скую, -єш, гл. Тѣснить. Вх. Зн. 66.
Чатувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Сторожить, караулить. Чатували козаченьки у зеленім гаю. АД. II. 58. Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попався був я у таку западню, що без їх як раз поліг би головою. К. ЧР. 112. Чатуємо на всі чотирі вітри, по всіх могилах верховинах в полі горять сторожові огні, фиґури. К. ЦН. 169. 2) Подстерегать. В кущах чатують на звірину. К. Іов. 87. На бесурмен у полі чатували. К. ПС. 8. 3) Поджидать, выжидать. Буде чатувати, доки вкраде. Н. Вол. у. Легіні зроблять дорогу від церкви та чатують, як яка дівка приходить. Федьк. Пов.
Шарахнути, -хну, -неш, гл. 1) Броситься, метнуться. Кінь як шарахне у бік! МВ. ІІІ. 47. Народ так і шарахнув з манастиря. ЗОЮР. І. 297. Діти.... налагодились шарахнути за двері. Мир. ХРВ. 186. 2) Ударить, выстрѣлить. Мій братік лучче стріляє: як шарахне в стадо гусей, так разом кількоро їх і вб'є. О. 1861. XI. 73.