Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гугна́вець, -вця, м. Гнусливый человѣкъ. Желех.
Два́йцять и пр. = Двадцять и пр.
Заста́рений, -а, -е. Преждевременно состарѣвшійся. Не так стара, як застарела молодиця. Мир. Пов. І. 112.
Мотузо́чок, -чка, м. Ум. отъ мотузок.
Племфа, -фи, ж. = пинхва. Племфи дали. КС. 1882. XII. 625.
Повряжуватися, -жуємося, -єтеся, гл. = повряжатися.
Подіти, -діну, -неш, гл. Дѣвать, запрятать. Що у вдови діти, да нігде їх подіти. Мет. 241. Або віддай їх кому... або де хоч подінь. Рудч. Ск. II. 68.
Створитися, -рюся, -ришся, гл. Сотвориться. Шевч.
Страшетний, -а, -е. = страшенний.
Тюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра. Новомоск. у.