Блиндарь, -ря, м.
1) Волъ, косящій ногами.
2) Нищій.
Жни́ця, -ці, ж. = жнія. Ум. жни́чка.
Знімати, -ма́ю, -єш, сов. в. зня́ти, зніму, -меш, гл. 1) Снимать, снять. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Пішов коток на торжок, купив собі кожушок. Треба з кота зняти та дитині дати. Із правої рученьки перстень зняв. Зняли з нього головоньку. Вернися, милий, з чужої сторононьки, зніми журбу з моєї головоньки. 2) Поднимать, поднять. Лучче мені, мати, важкий камінь зняти. Зняв руки до Бога. До тебе очі я знімаю, небесний жителю і царю. Филю зо дна моря знімає. 3) — бучу. Поднять шумъ, крикъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія. 4) — го́лос, річ. Начинать, начать говорить. Знявши одна жінка зміж народу голос, каже. 5) — щот. Считать, сосчитать. Неможна з цього маку нікому щоту знімати.
Княгівна, -ни, ж. Вмѣсто общераспространеннаго князівна встрѣчено у Стороженка: Ольгерда Гедеминовича, нарожденного од тверської княгівни Уляни.
Невмірайко, -ка, м. = невмірака.
Отяжіти, -жію, -єш, гл. 1) Отяжелѣть. 2) Обремениться. В неї очиці отяжали слізьми.
Попрочищати, -ща́ю, -єш, гл. Прочистить (во множествѣ). Дороженьки попрочищала.
Сиряччя, -чя, с. = сирняччя.
Уповістити, -щу, -стиш, гл. Извѣстить.