Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Воєвода, -ди, м. Воевода. Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду. Н. п.
Замогори́чити, -чу, -чи́ш, гл. У гостить магарычемъ, напоить пьянымъ при сдѣлкѣ. Шух. І. 85.
Кахля, -лі, ж. Изразецъ. Принеси цеглинку або кахлю з груби. Шевч. 310.
Лежню́ха, -хи, об. = лежень 1. Желех.
Маю́чий, -а, -е. Состоятельный, зажиточный. Камен. у.
Пацитися, -цюся, -цишся, гл. О свиньѣ: пороситься. Свиня пациться. Вх. Пч. II. 7.
Прохолоняти, -ня́ю, -єш, сов. в. прохолонути, -ну, -неш, гл. Остывать, остыть. А Іван як подмухав своїм духом, до воно і прохолонуло. Рудч. Ск. І. 98.
Стогнати, -гну, -неш, гл. Стонать. Так болить, що як би не вмів стогнати, то вмер би. ЗОЮР. І. 147. Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Під ним (змієм) земля тілько стогне. ЗОЮР. II. 30.
Торсати, -саю, -єш, гл. Трясти, двигать, толкать, дергать. Не торсай столом, бо я на йому пишу. Сквир. у. Взяла ту прислужницю та й пхнула. Ваба то і вгледіла: «Що це ти її торсаєш»? Чуб. II. 31.
Чудачка, -ки, ж. Чудачка. Чудачка! як умерла, то й ногами не дриґає. Ном. № 8308.