Бурхати, -хаю, -єш, гл.
1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Море.... реве да бурхає.
2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею.
3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає.
Дзирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Деренчати. У коміні гуло, вікна дзирчали, у хаті все ходором заходило.
До-Щер́ця нар. До дна, до остатка. До-щерця повибірали воду в колодязі. І що взнаю, добродії, все до-щерця роскажу.
Звіди, -дів, м. мн. Вывѣдки, развѣдки. Піти на звіди.
Знахідка, -ки, ж. Находка.
Обмовонька, обмо́вочка, -ки, ж. Ум. отъ обмова.
Пересупонити, -ню, -ниш, гл. Стянуть наново супонею хомутъ.
Підсідельний, -а, -е. Подсѣдельный.
Прийняти, -ся. Cм. приймати, -ся.
Труднота, -ти, ж. = трудність.
