Говіркий, -а, -е. Разговорчивый. Зріс на самоті, сам із собою. Не говіркий був. Старі люде говіркі.
Задзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Политься струей.
Зає́дно нар. 1) Вмѣстѣ. Що ж, — каже — або живі будем, або заєдно загинем. 2) Постоянно. Один чоловік купив собі хату... пожив там трохи, нічого не було, а потім того почала являтися оказія така: заєдно стеля кричить: «Ой упаду, ой упаду!».
Зашули́ти, -лю́, -лиш, гл. Въ игрѣ въ шуль: бросить палку такъ, чтобы она концемъ подсунулась подъ лежащую на землѣ палку.
Кльоф, -фа, м. Кирка (съ клювомъ).
Кузьком сидіти. Сидѣть на корточкахъ, сгорбившись. Як сісти навпочіпка та ще згорбитись, то се буде кузьком сидіти.
Лю́лечка, -ки, ж. Ум. отъ люлька.
Місце́во нар. Мѣстно.
Ремесничок, -чка, м. Ум. отъ ремесник.
Узорець, -рця, м. Ум. отъ узір.