Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дича́к, -ка́, м. Дикій звѣрь. На людей позира як дичак який. Св. Л. 262.
Док Cм. доки.
Корчуля, -лі, ж. = корчага. Вх. Зн. 28.
Молоча́ник, -ка, м. Рыба-самецъ. Вх. Зн. 37. Желех.
Перераджувати, -джую, -єш, сов. в. перера́дити, -джу, -диш, гл. Пересуживать, пересудить, перерѣшать, перерѣшить. Радять мене люде, радять і другії, а я тую раду сама перераджу. Чуб. V. 619.
Підгір'я, -р'я, с. Подгорье, мѣстность у подошвы горы. Чуб. III. 431. К. МХ. 31. На луках був сінокос аж до гори, а підгір'я орали під хліб, на горі була толока. Павлогр. у.
Понасікати, -ка́ю, -єш, гл. Насѣчь, нарубить (во множествѣ).
Пошанівля, -лі, ж. = пошанівка. Як би у пошанівлі держав, то було б до віку хати. Н. Вол. у.
Трумбітати, -та́ю, -єш, гл. = трембітати. Та і возьмуть требіточки та ще й трумбітають. Гол. II. 355.
Утрата, -ти, ж. 1) Потеря; утрата. Вона мені про мою втрату нагадала. Г. Барв. 229. 2) Убытокъ. Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячі хисткі перепони, несучи за собою людім шкоди та втрати. Мир. Пов. II. 41. 3) Расходы, издержки. Більша втрата, як дохід. Ном. Настуню-дитинонько! Викупи собі колісцяточка не за велику втрату, — за горілочки кварту. Грин. III. 528. Ум. утра́тка. Велика втратка на дорогу. Харьк. г.