Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вискребти Cм. вискрібати.
Воно, його, мѣст. 1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Шевч. 9. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. ЗОЮР. І. 11. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Г. Барв. 4. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне. 2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Шевч. 658. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять. Рудч. Ск.
Залива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зали́тися и залля́тися, -ллю́ся, -ллє́шся, гл. 1) Заливаться, залиться. Заливається сльозами. Чуб. V. 67. залива́тися рего́том. Сильно смѣяться. Заливався заливним реготом. Мир. ХРВ. 130. 2) Захлебываться, захлебнуться. Поринаєш, — не дай, Боже, заллєшся водою. К. Досв. 61. зали́тися кро́в'ю. Умереть отъ прилива крови. Люде, що живуть по-під нами, не падають з землі і не заливаються кров'ю. Ком. І. 8.
Крадці нар. Крадькома. Желех.
Мая́чення, -ня, с. 1) Мельканіе, мерцаніе. 2) Бредъ, галлюцинація.
Паця, -ці, ж. 1) Дѣтск. Поросенокъ, свинья. О. 1861. VIII. 8. 2) Кость: бабка. КС. 1887. VI. 478. грати в паці. Играть въ бабки. Маркев. 76. А доки в паці будеш грати? Котл. Ен. V. 22.
Прорив, -ву, гл. Прорывъ (напр. нарыва). Мнж. 190.
Росплатати, -та́ю, -єш, гл. 1) Распластать. Доставши рибу щуку, або яку другу, принеси додому, росплатай. Чуб. І. 75. 2) Растянуть, разложить. Росплатала дочку та й тне її лозиною. Харьк. г.
Тисячолітній, -я, -є. Тысячелѣтній. Погорджували тисячолітнім предківським словом. К. ХП. 122.
Уплітати, -таю, -єш, сов. в. уплести, -ту, -теш, гл. 1) Вплетать, вплесть. А чому ти й досі ніколи не вплетеш кісники. Шевч. 494. 2) Сплетать, сплесть. Батога з піску не вплетеш. Ном. № 5259.