Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двойко

Двойко́ чис. Двое, пара. Родилося у їх скоро двойко діток — близнята: син і дочка. Рудч. Ск. I. 131. Нас тілько двойко в світі. МВ. Худібчину завів і діток сплодив двойко: карапуза хлопчика та скверуху дівчинку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 363.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВОЙКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВОЙКО"
Гуць Cм. Гуц.
Загамува́ння, -ня, с. Обузданіе, укрощеніе, усмиреніе.
Заста́вонька, -ки, ж. Ум. отъ заста́ва.
Зві́ку нар. Съ отриц. не при глаголѣ. Никогда. Зроду-звіку козак не був і не буде катом. Ном. № 767.
Лівша́, -ші, об. Лѣвша. Харьк. Вона лівша: усе лівою рукою робить, а їсть правою. Богодух. у.
Облаяти, -лаю, -єш, гл. Разругать.
Потвора, -ри, об. Уродъ, чудовище. О потворі піякові буду вам співати: марузатий, пелехатий, бридкий, забабраний. Гол. III. 486.
Праведність, -ности, ж. Праведность. Доки ти будеш держатись праведности. К. Іов. 6.
Удовиченко, -ка, м. Сынъ вдовы. Удовин син, вдовиченко коня напуває, його ненька старесенька в вікно поглядає. Н. п.
Халупа, -пи, ж. Лачуга, избенка. Ном. № 12703. Чуб. II. 196. Ум. халупка. Вільно губці в своій халупці. Ном. № 6812.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДВОЙКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.