Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

двічи

Дві́чи, дві́чі, чис. Дважды. З однії липи двічи лико не деруть. Ном.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 363.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЧИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДВІЧИ"
Білорукий, -а, -е. Бѣлорукій. Себе самих і білоруких городян хлібом годуємо. К. (О. 1861, І. 311).
Зада́ток, -тку, м. = завдаток.
Зникнути Cм. зникати.
Нани́з нар. Внизъ. Пливе нани́з. Плыветъ внизъ по рѣкѣ.
Підтакати, -ка́ю, -єш, гл. Поддакивать.
Порозвеселяти, -ля́ю, -єш, гл. Развеселить (многихъ).
Скопець, -пця, м. 1) = скоп. Н. Вол. у. 2) Дойникъ, родъ лоханки, кадочки. Шух. І. 251. 3) = копець 1. Конотоп. у.
Страмно нар. = соромно. Камен. у.
Тростяний, -а, -е. Тростниковый. Щоб ти мені з трости поставив дом.... вистроїв тростяний палац. Чуб. II. 191.
Хиб меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДВІЧИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.