Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бій, бою, м. 1) Бой, битва. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208. боєм увійти. Вооруженной силой войти. У Київ мусив боєм увійти. К. ПС. 133. 2) Битье, побои. Бою більш не буде, а за велику провинність під арешт сажатимуть. О. 1862. V. 108. Жінка од бою вмерла. Харьк. г. 3) Убой (скота). Та мовчки як іти на плаху, мов у різницях віл на бій. Греб. 4) Боязнь, страхъ. має боя. Боится. Фр. Пр. 114.
Бунчужний, -ного, м. Носитель гетманскаго бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.
Догоди́ти Cм. Догоджати.
Допусти́ти Cм. допускати.
Дьокул, -ла, м. Дятелъ. Вх. Пч. II. 13.
Засті́лля, -ля, с. Мѣсто за столомъ. Kolb. І. 109. МУЕ. III. 126. Мнж. 59. Гол. IV. 539. Пусти, пусти, Івасеньку, із застілля, та погляжу я по надвір'ю. Мет. 175. Сидять по застіллю. Мил. 156. Ум. засті́ллячко. Сами сидять по застіллячку. Грин. III. 481.
Зрідно нар. Урожайно. Дай тобі, Боже, щоб у полі зрідно, щоб у полі зрідно, а у дворі плідно. Чуб. III. 365.
Клусувати, -су́ю, -єш, гл. Гнать рысью. Клусує коня. Н. Вол. у.
Мурова́ниця, -ці, ж. Каменный домъ. Вх. Зн. 38.
Примусити Cм. примушувати.