Балабурка, -ки, ж. = картопля. Далі ж єї балабурок нелуплених їсти. Cм. бараболя.
Вилаяти, -лаю, -єш, гл. Выругать. Вилаю так, що тобі в пельку не полізе.
Га? меж. 1) А? ась? что? Чому не послухав, як я казав, щоб у шинок не заходив? га? Іване! — Га? 2) А, ахъ, э, вотъ какъ! Га, добра твоя горілка, — дай вип'єм ще. Раз лучилось робаку на віку, та вже й га! 3) Пѣсенный припѣвъ. Гоп, чук, га, тропака, бо я зроду така!
Деренча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Дребезжать. 2) Жужжать. Увійшов у омшівник, бжола тільки що чути деренчить, ну, ще жива.
Запопа́сти Cм. запопадати.
Зацупі́ти, -пі́ю, -єш, гл. Одеревенѣть, лишиться гибкости. Від холоду пальці зацупіли.
Лигоми́на, -ни, ж. и пр. = лагомина.
Тонкий, -а, -е. Тонкій. Тонкий дубок. Тонка сорочка. Тонкий чоловік. Тонкий голос. Хто ж викохав тонку гнучку (тополю) в степу погибати? Ум. тоненький, тонесенький, тонічкий. Сіла, пала в матінки в садочку на тоненькому бересточку.
Уклоняти, -няю, -єш, сов. в. уклони́ти, -ню, -ниш, гл.
1) = уклонятися, уклонитися. К Дніпру-Славуті низенько уклоняли. Сам низенько уклонив.
2) Просить, склонять, склонить. Панич уклоняв, щоб кіпці покопати.
Чеверногий, -а, -е. Косолапый, съ кривыми ногами.