Блошня, -ні, ж. соб. Блохи.
Заве́йкати, -каю, -єш, гл. Закричать «вей-мир». «Яку торбу, якого баранця?» — завышали жиди.
Затушкува́ти, -ся. Cм. затушковувати, -ся.
Калябура, -ри, ж. Лужа. З чужого коня і серед калябури вставай.
Мармота́ти, -чу, -чеш, гл. Бормотать.
Нажалкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. Наплакаться, насѣтоваться. 2) Нажаловаться, наябедничать.
Опій, -по́ю, м.
1) Опой.
2) Болѣзнь у животныхъ отъ горячаго пойла. Ця коняка заслабла від спою.
Перед 2, -ду, м. 1) Передъ, передняя часть, сторона. Не повертайся до їх передом, щоб не пізнали. Окунець-молодець, повернись передом — поговоримо з тобою. на пе́реді. Прежде всего. Так і нехай ваша річ напереді. 2) Передъ (сапога). Ой цок чобіток, а в переду дірка. 3) мн. переда. Полы полушубка. 4) Первенство, предпочтете, преимущество. Давати перед. 5) перед вести, водити. Предводительствовать, идти впереди; командовать. Тим я тебе, моя доню, рано не будила, що твій милий веде перед, щоб ти не тужила. Ум. передок, передочок. Ой то ж не хмара, то ж орда где, а Коваленко та передок веде. А в Київі на риночку дівочок таночок, молодая Бондарівна веде передочок.
Придобно нар. Удобно, съ удобствомъ. Я живу собі придобно на своїй селидьбі.
Усцикатися, -каюся, -єшся, сов. в. усцятися, -цюся, -цишся, гл. Обмачиваться, обмочиться (уриною).