Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

громада

Грома́да, -ди, ж. Общество равноправныхъ лицъ, міръ, собраніе, мірская сходка. Громада — великий чоловік. Ном. № 10736. Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Ном. № 13590. Добре речеш, тільки в громаду не беруть. Ном. № 6865. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. Шевч. 4. Слухайте ж, панове громадо! Шевч. 165. По селу люде громадою ходять та когось, мабуть, б'ють, бо дуже кричать. Рудч. Ск. І. 186. Турки село грабували, громадами людей гнали. Лукаш. 116. Ум. Грома́дка, грома́донька. Чуб. V. 110. Грома́дочка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 329.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРОМАДА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРОМАДА"
Брехуха, -хи, ж. Лгунья. Котл. Ен. IV. 33. Жаль мені на дівчину, на ту сучу брехуху. Н. п. Ум. брехушка.
Видроокий, -а, -е. О человѣкѣ: съ глазами, вѣки которыхъ вывернуты ими растянуты въ стороны. Рк. Левиц.
Надава́тися, -даю́ся, -є́шся, сов. в. нада́тися, -да́мся, -си́ся (до чо́го), гл. Идти къ чему, быть годнымъ для чего. Желех.
Неприпинний, -а, -е. 1) Неудержимый, неукротимый. 2) Безпрепятственный.
Прислини мн. = паслін. Вх. Пч. І. 13.
Ракавка, -ки, ж. = раканя. Вх. Уг. 264. Cм. рахкавка.
Скулиніг нар. Поджавъ ноги. Вробили в печі діру і він там.... скулиніг лежав. ЕЗ. V. 35.
Спантеличитися, -чуся, -чишся, гл. Сбиться съ толку. Спантеличивсь, небоже. Ном. № 5173.
Старечий, -а, -е. 1) Старческій, стариковскій. Послухайте моєї тітки, її старечої та розсудливої мови. МВ. 2) Нищенскій. Ой я старець — не старече в грудях серце в мене. К. Досв. 37.
Туманіти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Казаться какъ бы въ туманѣ, покрываться туманомъ. На лісі туманіє. Черк. у. 2) Одурѣвать, до одурѣнія доходить отъ скуки, одуряющей работы, неотвязной мысли и пр. З похмілля туманіла. Мкр. Н. 4. Лучче б жару червоного у руку набрала, як мені довелось туманіти коло її русої коси. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). У його не гуляли, тільки туманіли, мов нудились під арештом і в турмі сиділи. Мкр. Н. 32. Туманів, туманів та таки й не пригадав, як зробити. Черк. у. Не будем туманіти між простацтвом. К. ПС. 84.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРОМАДА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.