Зарі́бник, -ка, м. Человѣкъ, живущій заработками, рабочій, работникъ.
Змережувати, -жую, -єш, сов. в. змережити, -жу, -жиш, гл.
1) Испещрять, испещрить узорами и пр. Тонесеньку хустку сріблом мережиш; та як змережила, сльозами зросила.
2) Расшивать, расшить мере́жками.
3) Соединять, соединить мере́жкою двѣ части рубашки, два куска ткани.
Ложе́чник, -ка, м. 1) Ложечный мастеръ. 2) Футляръ для ложки, носившійся запорожцами у пояса. Підперезувались вони шкуратяним поясом і прив'язували до його гаман... з кресалом і губкою, швайку, — часом налагодить збрую і ложечник з ложкою.
Ля́лько, -ка, с. Зрачекъ въ глазу.
Надса́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. надсади́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Надрываться, надорваться.
На́ймит, -та, м. Наемникъ, нанятый работникъ. Ум. наймито́к, на́ймитонько (), наймито́чок. Чого ти, наймитку, так рано встаєш? — Та я то обуваннячком, то одяганнячком надолужу. Іде наймит із панщини, на воли гукає; а хазяйка з усіх мисок вечерю зливає: «Отсе ж тобі, наймиточку, вечеря з обідом, — не доїси вечерею, то доїдай хлібом; та не берись, наймиточку, до хліба м'якого, — візьми собі на полиці сухаря цвілого». Ув. наймити́ще, наймитюга. Приймай, жінко, та вареники, бо вже йде наймитище. Доорався бідний наймитюга до вечірнього впруга.
Обтавати, -таю, -єш, сов. в. обта́ти, -та́ну, -неш, гл. Обтаивать, обтаять. І став він обставать, аж пара з шерсті йде.
Пробазікати, -кає, -єш, гл. Проболтать, проговорить.
Трюх-трюх! меж., выражающее бѣгъ рысью. От вовк мерщій до Бога — трюх-трюх, так біжить.
Чвіртка, -ки, ж. = чвертка 2. Дав йому чвіртку жита. Ум. чві́рточка. Дай мені чвірточку жита, нехай жінка спече хліба, бо нема чого їсти.
