За́вертка, -ки, ж. 1) Пукъ стеблей стоящаго на корню хлѣба, свернутый узломъ. По народному повѣрью, за́вертка дѣлается съ злымъ умысломъ и имѣетъ силу причинить болѣзнь сорвавшему ее или съѣвшему хлѣбъ изъ зеренъ тѣхъ колосьевъ, которые были въ за́вертці. Cм. завивка, завитка, завиття, закрутень, закрутка. 2) Родъ деревяннаго запора у дверей: проходящій сквозь дверной косякъ стержень, на внутреннемъ концѣ котораго деревянная пластинка, прикрѣпленная къ стержню посрединѣ и при горизонтальномъ положеніи захватывающая своею половиною внутрь отворяющуюся дверь; вращая стержень, а съ нимъ и пластинку, можно отпирать и запирать дверь. Христя кинулась до надвірніх дверей... зачинила й закрутила заверткою.
Завоюва́ти Cм. завойовувати.
Закахи́кати, -каю, -єш, гл. Закашлять сухимъ кашлемъ.
Криничка, -ки, ж. Ум. отъ криниця.
Ланок, -нка, м. Ум. отъ лан.
Налеті́ти Cм. налітати.
Пригоддя, -дя, с. Приволье. Їдь на Кубань, там буде тобі пригоддя.
Розумітися, -міюся, -єшся, гл. — на чому. Понимать, смыслить въ чемъ, знать толкъ въ чемъ. Він на тому не розуміється. Розуміється, як Мошко на перці.
Смрід, -ро́ду, м. = сморід. Хто має пасіку, той має мід, — хто має діти, той має смрід.
Упон, -ну, м. Привязь. Скаче теля на упоні.