Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Гліб. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Ном. № 13590. Руками гомоніти. Шутливо: писать. Ком. Пр. № 870. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Шевч. Гомоніла Україна. Шевч. Широкий Дніпр не гомонить. Шевч. 28. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей. Левиц. І. 116.
Ґоспода́рка, -ки, ж., ґоспода́рний, -а, -е, ґоспода́рство, -ва, с. = Господарка, господарний, господарство. Желех.
Запи́тяний, -а, -е. О болѣзни: пріобрѣтенный отъ питья чего-нибудь. Чуб. І. 134.
Керлиба, -би, ж. = сиворотка. Шух. І. 213.
Підмащувати, -щую, -єш, сов. в. підмасти́ти, -щу, -стиш, гл. Подмазывать, подмазать.
Подоповняти, -ня́ю, -єш, гл. Дополнить (во множествѣ).
Порозвертати, -та́ю, -єш, гл. То-же, что и розвернути но во множествѣ.
Урізати, -жу, -жеш, гл. 1) Отрѣзать, обрѣзать. Жениться пробі, а хліба врізать не вміє. Ном. № 13778. З лихого торгу хоч поли врізавши. Ном. № 1972. Сього пальця вріж — болить, і того вріж — болить. Чуб. І. 246. Урізав вовкові хвіст. Чуб. II. 127. 2) Ударить. Та як уріж її (кулаком) по виску. Мнж. 34.
Циганочок, -чка, м. Ум. отъ циган.
Чередільниця, -ці, ж. Вѣдьма, отнимающая у коровъ молоко. ЕЗ. V. 61.