Гнилозубий, -а, -е. Съ гнилыми зубами. Десь вирескався гнилозубий, миршавий чоловічок.
Жа́лосний, жалосно = жалісний, жалісно.
Капарниця, -ці, ж.
1) Презрѣнная.
2) Медлительница.
4) Неряха, плохая работница. Лучче було дівчиною, як теперки хазяйкою: стоять ложка під лавкою, поросята в печі риють, а собаки горшки миють, коти хату замітають, хлопці в вікна заглядають. Це котора капарниця, то з її сміються.
Копил, -ла́, м.
1) Сапожная колодка. Швець копилом перекинув. №301.
2) Столбики (отъ 4 до 6), связывающіе полозья съ ящикомъ саней. Копили поробив на сани.
3) Незаконнорожденное дитя. Ум. копиле́ць.
Королівна, -ни, ж. Королевна. Ой ходять вони по риночку, як ті королівни. Чи воно яка князівна, чи королівна.
Космик, -ка, ж. Ум. отъ косом.
Кріличка, -ки, ж. Названіе коровы.
Лице́, -ця́, с. 1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. До лиця. Къ лицу. з лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. в лиці мінитися. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). В лиці міниться, здрігається, труситься. 2) Только во мн. лиця, лиці. Щеки. Як була я молодиця, — цілували мене в лиця. Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці — лілі лиці. 3) Лицевая сторона. Грошам лиця нема. Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. одним лицем вода. Сплошь вода. 4) Деревянная матрица узора для набойки холста. 5) Улика. Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. Ум. личко, личенько. Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. Як усаду вишня ягідками рясна, — молоденька дівчинонька на личеньку красна. Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. У ваших чоботях шкура на личко поставлена. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: личко — верхняя сторона нагольнаго тулупа.
Перетлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. перетліти, -лію, -єш, гл. Перетлѣвать, перетлѣть, истлѣть.
Поворіт, -ро́ту, м.
1) Поворотъ. На повороті шляху. повороту нема. Нельзя поворотиться. Повороту спірного нема за оцим возом, — як би його геть звідци.
2) Возвращеніе.
3) Та часть вѣтряной мельницы, къ которой прицѣпляютъ веревку для ея поворачиванія.
4) Воротъ.
