Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

блекотиця

Блекотиця, -ці, ж. = блекот. Вх. Пч. II. 32.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 73.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛЕКОТИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЛЕКОТИЦЯ"
Асаву́ла, -ли, м. = Осаву́ла.
Дупча́стий, -а, -е. = дуплинастий. Стояв дуб дупчастий. Мнж. 151.
За́йців, -цева, -ве Принадлежащій зайцу. — льон. Раст. Linaria vulg. Желех.
Золотопера, -ри, ж. Раст. Juneus effusus. Шух. І. 21.
Зцілити, -ся. Cм. зціляти, -ся.
Кадильний, -а, -е. Кадильный. Вознесу я жерви тучні із кадильними димами. К. Псалт. 147.
Кодільничий, -чого, м. Тянущій канатъ при вытягиваніи невода. Желех.
Набу́ти, -ся. Cм. набувати, -ся.
На́родок, -дку, м. Народъ. А тут і всякого иншого народку намножилось. КС. 1883. III. 670.
Хатяний, хатєний, -а, -е. Относящійся къ хатѣ. Шух. І. 89.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЛЕКОТИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.