Гремі́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Гремѣть, издавать сильный, раскатистый звукъ. Грім гремить. Ой стучить гремишь з поля сторожа.
Доволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. доволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Насилу доволік шкуру до криниці.
Жабоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Разговаривать, перешептываться тихо и невнятно, подобно неопредѣленному шуму, производимому иногда лягушками (безъ громкаго кваканья). Говорится преимущественно о женщинахъ.
Задро́бити, -блю, -биш, гл. Чи се таки до діла робиш, що й досі тута загулявсь? Та швидко і не так задробиш; Зевес не дурно похвалявсь.
Комендерувати, -ру́ю, -єш, гл. Начальствовать, командовать. А пан майор молоденький на воронім коню, ворон конем вигріває та й комендерує.
Мі́стище, -ща, с. Дѣтскій послѣдъ, младенческое мѣсто, placenta.
Подовбати, -ба́ю, -єш, гл. Поковырять.
Приналежний, -а, -е. Принадлежащій.
Прощення, -ня, с. Прощеніе. Тоді він, попросивши прощення у своєї першої жінки, присяг наново буть чоловіком.
Хибкість, -кости, ж.
1) Неустойчивость.
2) Мягкость, слабость характера.
