Борщик, -ку, борщичок, -чку, м. Ум. отъ борщ.
Варакоба, -би, ж. Смута, мятежъ. Cм. ворохібня.
Видайкати, -каю, -єш, гл. Выклянчить (отъ словъ: дай, дай!)
Гейку меж. Призывный возгласъ. Тетяно! чи не знаєш, гейку, де зсипано просо?
Доспі́лий, -а, -е. Спѣлый, созрѣвшій. Доспіле яблуко.
Земля́, -лі́, ж. 1) Земля. Сирая земля, — ти ж мати моя. Будь багатий, як земля. Де проїдуть — земля горить, кров'ю підпливає. На тій землї ростиме инше древо. зе́млю роби́ти, управля́ти. Обрабатывать землю. Ой там будуть нашими костями землю управляти. уда́рити ли́хом об зе́млю. Забыть горе, оставить печалиться. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. 2) Земля, страна. Ги, земле турецька, віро бусурменська. Дума. Був у землі Уць чоловік на ймення Іов. Встає шляхецькая земля. Виходила до його вся земля. 3) Земля, земной шаръ. На місяці, як і на землі, єсть гори та долини. Земля у поясі має 37000 верстов навкруги себе. Ум. земе́лька, зе́мленька.
Неволя, -лі, ж.
1) Зависимое состояніе; невозможность поступать по своему усмотрѣнію. Ох і рада б я вийти, дак неволя моя: не пускає мати, що я молода. з неволі робити. По неволѣ дѣлать.
2) Неволя, рабство. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали, угору руки підіймали, кайданами забряжчали.
3) Плѣнъ. Татарва побрала в неволю.
4) Падучая болѣзнь.
5) Чортъ, бѣсъ. Ум. неволенька, нево́лечка. Здорова була, моя донечко, що попалась у неволечку.
Отемніти, -нію, -єш, гл. Ослѣпнуть. Годів сім мені було, як я отемнів. На старість царь той отемнів і тяжко нудив світом, не бачив, як красуєсь світ зимою, а не літом.
Простигати, -га́ю, -єш, сов. в. простигти, -гну, -неш, гл. Простывать, простыть. Кличе мати вечеряти: галушки простигли.
Увесьденички нар. Цѣлый день. Чоловік увесьденички в полі. Увесьденички усе говорили.
