Бусьчиха, -хи, ж. Самка аиста. Був собі бусьок і бусьчиха, увили собі гнізденце. Фр. Пр. 128.

Відхлинути, -ну, -неш, гл. Передохнуть при плачѣ; откашляться, поперхнувшись или закашлявшись. Душить кашель. Плаче, плаче, — не одхлине. Волч. у. За слізьми не одхлине. Г. Барв. 140. Як заб'є, — одхлинутись не можна.

Горюва́льник, -ка, м. Человѣкъ, которому приходится бѣдствовать, горевать. Ум. Горюва́льничок. Мій таточку, мій горювальничку.... Ви наскитались, ви нагорювались. Мил. 186.

Димо́вий, -а, -е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? К. МБ. ІІІ. 254. 2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових. МВ. І. 89.

Ма́занка, -ки, ж. 1) Мазаніе. Сим. 130. 2) Изба съ обмазанными глиной простѣнками изъ плетня. Чуб. VII. 381. Під горами стояли маленькі хатки-мазанки з невеличкими вікнами. Левиц. І. 3) Кусокъ хлѣба, намазанный масломъ, бутербродъ. 4) Бѣлье гуцульскихъ пастуховъ, вываренное въ маслѣ и жирѣ (за невозможностью мыть его въ горахъ). Шух. І. 190.

Патолоча, -чі, ж. Маленькое озеро. Вх. Лем. 447.

Плямина, -ни, ж. Пятно.

Скордія, -дії, ж. Раст. Teucrium scordium L. ЗЮЗО. І. 138.

Частонить, -ті, ж. Родъ рыболовнаго сака изъ густой сѣти. Вх. Пч. II. 23.

Чоловічество, -ва, с. Человѣчество, человѣчность. Слово заимствовано изъ русскаго языка. Встрѣчено только въ одной пословицѣ, приведенной у Номиса: Чоловічество повеліває, а пан тисяцький ні. (№ 13844). Пословица эта заимствована изъ ІV-го явленія оперы-водевиля кн. А. А. Шаховского: «Козакъ-стихотворецъ». Князь. Человѣчество повелѣваетъ помогать раненымъ и несчастнымъ. Грицько. Чоловічество повеліває, да пан тисяцький ні. (Сочиненія кн. А. А. Шаховского, Спб. 1898, «Дешевая Библіотека» Суворина, стр. 10). Такъ какъ у Номиса отсутствуетъ всякое указаніе о томъ, откуда взята пословица, то можно думать, что она употреблялась лишь среди образованныхъ классовъ и въ народномъ языкѣ слова чоловічество нѣтъ.