Домі́вка, -ки, ж. 1) Домъ — не въ смыслѣ зданія, а въ смыслѣ вообще жилья. Бідна вдова, старая жона у своїй домівці з діточками маленькими гомоніла. Чуже дитя клене-проклинає... за хліб, за сіль нарікає, з домівки зганяє. 2) Мѣсто жительства. Де твоя домівка? — У Красному. Наступив 1650 рік; посунули пани з Польщі до домівок, почали свої добра осягати, почали людей на роботу кликати. Ум. домі́вонька, домі́вочка.
Дурні́сінько нар. 1) Совершенно глупо. 2) Совершенно напрасно. Так дурнісінько вилаяла мене. 3) Совершенно даромъ. Утік панич, выкормивши коні дурнісінько. Оце помилилась, не переміряла добре різи та й нажала отій грапині дурнісінько півкопи жита.
Зазіха́ти, -ха́ю, -єш, гл. — на що. Льститься на что, жадничать.
Молодя́тник, -ка, м. Волокита, дѣвушникъ.
Недоречний, -а, -е. Некстати сказанный или сдѣланный, неумѣстный, излишній.
Орапський, -а, -е. Негритянскій.
Підборідь I нар. Подъ подбородокъ. Овивають її (перемітку) попід бороду, підборідь.
Піздріти, -дрю, -риш, гл. Посмотрѣть. Іди піздри, старостоньку, ци високо місяченько.
Чех, -ха, м.
1) Чехъ.
2) Родъ серебряной или золотой старой монеты.
Шпакуватий, -а, -е. 1) О человѣкѣ: съ просѣдью. Голова шпакувата, та думка клята.2) О конѣ: темносѣрый. Шпакуватий кінь.
