Віра, -ри, ж. 1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. діймати, няти, поняти віри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. анахтемська, пся, чортова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Ум. віронька.
Ґрацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = Ґрасувати 1.
До-сто-бі́сового батька = до-сто-біса. Cм. до.
Залежа́лий, -а, -е. Залежалый. Залежалий хліб.
Настановлятися, -вля́юся, -єшся, сов. в. настанови́тися, -влю́ся, -вишся, гл. = наставлятися 1 и 2.
Оскверняти, -ня́ю, -єш, сов. в. оскверни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Осквернять, осквернить. Святиї Божії міста ксьонзи скажені осквернили.
Пошибати, -ба́ю, -єш, гл. Ударять, бить; вырываться. Із под тої труби димок пошибає. думка думку пошибає = думка думку побиває. Cм. побивати 5. сльоза сльозу пошиба = сльоза сльозу побива. Cм. побивати 5. Пошибають сльози, сльози, котяться горохом. дух духа пошибає. Захватываете духъ. Дух духа пошибав, аж вилазили очі, а він усе біжить.
Презмагати, -га́ю, -єш, гл. Одолѣвать, побѣждать. За кису світ увесь не мирить; що й у панів, да й то вона все презмагає.
Чарівниця, -ці, ж. Волшебница, колдунья, очаровательница. Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця. Коли місяць в серп, то чарівниці ідуть на гряниці. Ум. чарівни́чка, чарівниченька. Дівчинонько-чарівничко, сподобалось мені твоє личко. Ти, дівчино-чарівниченько, очарувала-сь моє личенько.
Чубашечка, -ки, ж. Ум. отъ чубашка.
