Вертати, -та́ю, -єш, сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Верни моє, візьми своє. Верни, верни, милий Боже, моє дівування.
2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста.
3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Гей, верни, Касяне, круто. Куди не верни, наткнешся на тин.
4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Правда зі дна моря верне. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне.
5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто.
Грижпа́н, -на, м. Волъ извѣстной (какой?) масти.
Гружа́вина, -ни, ж. Топкое місто, трясина.
Злиднува́ти, -дную, -єш, гл. Бѣдствовать. Не кажи, коню, що я злидную, а кажи, коню, що я паную.
Карноушка, -ки, ж. Съ маленькими ушами. А ягнички картушки поскакали коло грушки.
Мокроте́ча, -чі, ж. Мокрая погода.
Мус, -су, м. Принужденіе. Мус — великий пан. Через мус. По принужденію.
Наді́б'я, -б'я, с. Вещи, имущество. Того дня хто буде на криші, а надіб'є його в хаті, нехай не злазить узяти його.
Сіделечко, -ка, с. Ум. отъ сідло.
Схотітися, -четься, гл. безл. Захотѣться. Схотілось лиха.
