Дейне́ка, -ки, м. Словомъ дейнеки впервые названъ пѣхотный полкъ, составленный въ 1657 г. полтавскимъ полковникомъ М. Пушкаремъ изъ всякаго сброда, плохо вооруженнаго. «Пушкарь... собралъ себѣ зъ винниковъ, броварниковъ, пастуховъ и наймитовъ людскихъ полкъ пѣхотній, наименовавши его Дейнеками; которой то полкъ мало въ себѣ имѣлъ товариства зъ добримъ христіянскимъ сумленіемъ, и оружіемъ до войни приличнымъ; но тилко зъ рогатинами, косами і кіями, и изъ сердцами до убійства и разграбленія имѣній людскихъ готовими». (Величко. Лѣт. І. 328). Клобуковская, жалуясь на Подлеснаго, напавшаго на ея домъ съ толпой вооруженныхъ слугъ, представила какъ corpus delicti, оружіе отнятое у убитаго П., она «презентовала» въ судѣ «areum album alias łuk białogrodzki sagittas quatuor atque deinekam alias wegierę»; говорила, что П. стрѣлялъ «per fenestram, baculo, alias wegierą, extrusam». Сопоставляя тексты находимъ, что слова: «дейнека, wegiera и baculum» — синонимы: слѣд. dejneka = дубина, палка, а потому, въ примѣненіи къ козацкимъ отрядамъ, слово дейне́ки должно было означать толпу, вооруженную дубинами. КС. 1889. I. 222. (Замѣтка В. А.). Кулишъ, беря это слово въ томъ же значеніи полуразбойничьяго военнаго сброда, употребляетъ его въ поэмѣ «Великі проводи», относящейся ко временамъ Богдана Хмельницкаго, т. е. до составленія помянутаго полка. Чи то грачі, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі? К. Досв. 242. Величалися дейнеки будинковим лупом. Ibid. 207.

Підзор, -ру, м. Подозрѣніе. Закр.

Повихлюпувати, -пую, -єш, гл. Выплескать (во множествѣ). Повихлюпували всю воду з діжки, а тепер і носи. Полт.

Подриґувати, -ґую, -єш, гл. Дергать судорожно ногами. Вх. Зн. 51.

Прихилятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. прихили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Наклоняться, наклониться, склониться, преклониться. Ой дуб до калини прихиляється. Н. п. Ой єсть у саду криниченька нова.... прихилюся та й нап'юся. Чуб. V. 193. — до кого. Найти у кого расположеніе, любовь, пріютъ, пріютиться. До кого ж я, молодая, до кого ж я прихилюсь? Мет. 106. Прихилюся я до тебе, сину, на старість, а ти доглянеш стару недужу матір. Левиц. І. 58. 2) Чувствовать, почувствовать къ кому расположеніе, склонность. Княгівна хутко до його прихилилась. Стор. МПр. 70. Поки світу сонця, не прихиляться братами люде до погонця. K. Хп. 68. 3) — до чого. Склоняться, склониться къ чему, дѣлаться, сдѣлаться сторонникомъ какого либо дѣла. Князь Василь.... прихиляється до нашої козацької справи. К. ЦН. 224.

Причіпок, -пку, м. Что-либо прицѣпленное, придѣланное къ другому, большему. Посідали пани у той повіз. Мене причепили позаду на якомусь високому причіпку. ( МВ. О. 1862. III. 51).

Прядочка, -ки, ж. Ум. отъ прядка.

Скакелюха, -хи, ж. Насѣк. Haltica, земляная блоха. Вх. Пч. І. 6. Скаче, наче скакелюха. Ном. № 9244.

Страмити, -млю, -миш, гл. = соромити. Алв. 105. Г. Барв. 59.

Ширник, -ка, м. Ширина. Ширнику йому верстов десять. Лебед. у. ши́рником. Шириною, въ ширину. Псьол не вийде ширником проти озера Лебедина. Лебед. у.