дрік
Дрік, дроку, м. 1) Раст. дрокъ, Genista tinctoria. А в городі чистоколі два кущики дроку. Оці квітоньки так, каже, звуться, а оця травиця так.... оце березка, оце чебрець, оце дрік. 2) Оводъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 445.
Том 1, ст. 445.