Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повійка

Повійка, -ки, ж. Раст. Convolvulus arvensis L. Анн. 107. Вх. Пч. І. 9. Ум. повієчка. На городі повієчка. Грин. III. 525.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІЙКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІЙКА"
Веряйка, -ки, ж. Деревянный замокъ. Вх. Уг. 231.
Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Перезлиться. 2) Отпаять.
Гри́вий, -а, -е = Гливий. Кінь гривий. Федьк. І. 7.
Добра́ння, -ня, с. Выборъ. А вона, мамо, добрала собі найкращого намиста в коробейника і найкращих серег та скиндячок. — Нікчемне то, дочко, добрання!
Здорова́нь, -ня́, м. Здоровякъ. Тоді роблю, як здоров'я змагає, а ви сучої віри здоровані. Васильк. у.
Овершки, -ків, м. мн. Вершина стога. Левч. 10.
Плешня, -ні, ж. = плішня. Сим. 147.
Поназдоганяти, -ня́ю, -єш, гл. Догнать (многихъ).
Приглухнути, -ну, -неш, гл. Немного оглохнуть. Желех.
Сіркач, -ча, м. = сірник. Вх. Зн. 63.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІЙКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.