Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гоготати

Гоготати, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ржать. А на дворі кониченьки гогочуть. Грин. III. 439. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Шевч. 166. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. Драг. 72. А наша хати полум'ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала. КМБ. X. 17.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОГОТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОГОТАТИ"
Виробління, -ня, с. см. виробляння. Шух. І. 216.
Гарбарство, -ва, с. Скорнячество. Правоб.
Голодриґа, -ґи, м. и ж. Оборванецъ, негодяй. Желех.
До́слі́дник, -ка, м. Изслѣдователь. Вельми поважний дослідник польської старосвіщини. К. XII. 65.
Закарва́ш, -шу, м. Обшлагъ, отворотъ рукава.
Затока́рити, -рю, -риш, гл. Дѣвать, запрятать. Затокарив десь мого ножика. Кіевск. у.
Ловійво, -ва, с. Ловля, ловитва. Мнж. 184.
Попричіплювати, -люю, -єш, гл. Прицѣпить (во множествѣ).
Поцюркотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Потечь, журча.
Ріпачиння, -ня, с. Стебли отъ рапса. Вх. Зн. 59.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОГОТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.