Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

говорючий

Говорючий, -а, -е. Говорящій, имѣющій даръ слова. Говорючий голуб. Грин. І. 164, 160. 2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОВОРЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОВОРЮЧИЙ"
Бабако́вий, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ сурку; сурковый.
Заштрика́ти, -каю, -єш, гл. 1) Начать колоть, заколоть. Як застудив голову, в ушах заштрикало. 2) Заколоть, исколоть.
Збу́джувати, -джую, -єш, сов. в. збуди́ти, -джу́, -диш, гл. Пробуждать, пробудить, будить, разбудить. Його сонного будили, не збудили. Макс. (1849) 27.
Кудлати, -лаю, -єш, гл. Взъерошивать. Магирку зцуплю, волосся кудлаю. Сим. 210.
Підгорілка, -ки, ж. пт. Anas ferina. Вх. Пч. II. 8.
Поїсти Cм. поїдати.
Понасолоджувати, -джую, -єш, гл. Насластить (во множествѣ).
Сіва, -ви, ж. 1) Часть нивы, засѣянная однимъ взмахомъ руки. Буде помалу йти, сіву менчу займать. Ширше роскине сівою. 2) Мѣшокъ, употребляемый при сѣяніи.
Труха, -хи, ж. 1) Измельченное сѣно. Шейк. 2) Кроликъ, Lepus cuniculus. Вх. Пч. ІІ. 6.
Угрин, -на, м. Венгерець. Спіймав він угрина з картками. Св. Л. 269.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОВОРЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.