Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

говорючий

Говорючий, -а, -е. Говорящій, имѣющій даръ слова. Говорючий голуб. Грин. І. 164, 160. 2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОВОРЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОВОРЮЧИЙ"
Боняк, -ка, м. Раст. Tagetes patula. Вх. Пч. II. 36.
Горови́тий, -а, -е. Гористый. Вх. Зн. 12.
Дяконі́вна, -ни, ж. Дочь діакона.
Інститутський, -а, -е. Институтскій. Вони в'їхали на інститутське подвір'я. Левиц. Пов. 116.
Кість, ко́сти, ж. 1) Кость. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума. 2) Игральная кость. Програв чумак вози й воли в кости. Н. п. Ум. кістка, кісточка.
Позамотувати, -тую, -єш, гл. Замотать (многихъ). Позамотував руки у вірьовки. Стор. МПр. 133.
Прошитє, -тя, с. Родъ вышивки. Шух. І. 155, 156.
Сорокопуд, -да, сорокопуст, -ста, м. пт. сорокопутъ. Вх. Пч. II. 12. Сорокопуда гріх бить, бо він за курями тягне — кобця б'є. Чуб. І. 60.
Спорохнавіти, спорохнявіти, -вію, -єш, гл. Сгнить, превратиться въ пыль, въ труху (напр. о деревѣ). Спорохнавіла груша. Камен. у.
Узапліш нар. Заклинивши. Набий сокиру на топорисько взапліш. 2) Сплошь. Мороз іде вісім день взапліш.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОВОРЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.