Вісьмака, -ки, ж. Восьмерка (въ картахъ).
Жалкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Сожалѣть, жалѣть. Возьми, а то будеш послі жалкувати. Дав я тебе до школи, та й жалкую: між панськими дітьми і ти, бачу, нахапався панського духу. 2) — за ким, чим. Оплакивать кого, что, сожалѣть о потерѣ кого, чего. Вона жалкує ще й досі за змієм. І що то жалкували за ним і хазяїн, і всі! А що вже дівчата, так і міри нема. 3) — на кого. Пенять, сѣтовать на кого. Живи ж, доню, в свою волю, так, як полюбила, не жалкуй на свою матку, що тебе згубила. Не жалкуй, куме, на Бога: од квасу діти померли. 4) Жалѣть, беречь. Свого доброго та не жалкувать.
Зерни́на, -ни, ж. Одно зерно, зернышко. Ум. зернинка. Ні одної зернинки не осталось.
Золотокорий, -а, -е. Съ золотой корой. На морі, на окіяні, на річці на Ордані дуб золотокорий.
Підпанок, -нка, м. Служащій у барина, въ экономіи. Не так пани, як підпанки. Панам, підпанкам і слугам давали в пеклі добру хльору.
Повітиця, -ці, ж. Раст. Cuscuta Epilinum Wahl.
Прозірний, -а, -е. 1) = прозорий. Річок прозірних чисті води. 2) Отъ сглазу происходящій. Пристріти.... прозірнії. 3) Зрительный. Прозірна труба. 4) Четкій. Книжка ся прозірна, бо в неї великі букви і мені добре читать.
Сутий, -а, -е. 1) Сущій, настоящій. 2) Обильный? Дала коню вівса, сіна, а милому меду, вина, і сутую вечероньку. Спорядили обід сутий.
Трепота, -ти, ж. = трепета.
Чопень, -пня, м. Въ загадкѣ: горящій фитиль плошки. Чорна коробочка, золотий чопень (каганець).
