Вигойкувати, -кую, -єш, гл. Весело выкрикивать. А невіста (п'яна) іде з міста та вигойкуючи.
Завго́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш.
Затупи́ти, -ся. Cм. затуплювати, -ся.
Зача́ло, -ла, с. Начало. Треба усе з зачала і доладу вам росказати.
Перепрошувати, -шую, -єш, сов. в. перепроси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Извиняться, извиниться, попросить извиненія. Був готовий упасти перед нею на коліна і перепросити її. 2) Просить, попросить, упросить. Старий мій обрікався у Київ, отже й не довелося йому, бо син перепросив у волости старшини та голови, то його й не пустили. 3) Просить, попросить многихъ одного за другимъ. Як уже перепросит дружба парубків, то начинав просити дівчат.
Підгукувати, -кую, -єш, гл. Покрикивать въ добавленіе къ крику, пѣнію и пр. Хлопці підгукували, приказували й приспівували. Колісник підгукував... кумі.
Поопадати, -даємо, -єте, гл. = пообпадати.
Смолі, -лів, м. мн. Сопли.
Ступакувати, -ку́ю, -єш, гл. Итти шагомъ (о лошади).
Шамрити, -рю, -риш, гл. Шелестѣть, шуршать. Шамрять та й шамрять там у куточку, аж то жуки. А він рукою туди-сюди шамрить, шука чогось. до́щик шамри́ть — о тихомъ дождѣ.
