Збочи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Уклониться въ сторону. Козак бачив (дівчину край долини), конем збочив. 2) Покривить душою, сдѣлать несправедливость.
Збудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Построить; соорудить, создать. Збудуй хату з лободи, та в чужую не веди. Ой коли б я знала, що буду емірати, то б я сказала труну збудувати. Чоловік збудував башту. Еней збудує сильне царство.
Іменувати, -ну́ю, -єш, гл.
1) Именовать. Мій син хрещений, порожений, іменований.
2) Назначать, опредѣлять.
Лакодан, -на, м. Въ загадкѣ: горшокъ печной. Був собі пан лакодан, ввесь світ годував.
Лесь = єсь, єси. (2-е лицо наст. вр. отъ гл. бути). Дівча, дівча, вода чиста, лем ти сама єсь нечиста: юж лесь сім мужів мала, а зо жадним шлюб не брала; сім лесь хлопців породила, ні єдному ксту не дала. — Кед лесь хлоп, то не гварь мі то! Кед лесь Бог, — отпусть мі то!
Паламарський, -а, -е. Пономарскій.
Підпілля, -ля, с. Мѣсто подъ нарами.
Приземний, -а, -е. = приземкуватий 1. Низенька приземна травиця.
Рушничок, -чка, м. Ум. отъ рушник.
Теслярувати, -ру́ю, -єш, гл. = теслювати.
