Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. Ніколи чужим лихом бідкатись. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.
Бочище, -ща, с. ув. отъ бік. Дурне мужичище взялось у бочище.
Диня́тко, -ка, с. Маленькая дыня. Ум. Диня́точко.
Ли́джа, -жі, ж. Раст. Ситникъ, Juncus.
Лу́скатися, -каюся, -єшся, гл. 1) = лузатися. 2) Трескаться, лопаться.
Настромити, -ся. Cм. настромлювати, -ся.
Падлючний, -а, -е. Подлый, испорченный. От падлючні діти: понехтували хлоп'я, — я́к побили!
Поплазувати, -зу́ю, -єш, гл. 1) Поползти. Безногі черви поплазували. 2) Медленно, съ трудомъ пойти, поплестись. Поплазував він до церкви.
Порозліновуватися, -вуємося, -єтеся, гл. Разлѣниться (о многихъ).
Спуховистий, -а, -е. = спуховий. Спуховиста палка.
