Бехати, -хаю, -єш, одн. в. бехнути, -ну, -неш, гл. Дѣлать что нибудь съ шумомъ: стучать, падать, бить, стукнуть, упасть, ударить. Кого по пиці бехає, кого у груди тасує. Так і бехнув з горища.
Готі́вка, -ки, ж. = Готовик.
Жва́чка, -ки, ж. Згарь изъ трубки, которую жуютъ во рту или кладутъ за губу.
Закра́пати, -паю, -єш, гл. 1) Закапать, начать капать. Потанув сніг, із стріх закрапало. 2) Закапать, накапать на что. Закрапати треба березівкою у виразку.
Люшня́, -ні́, ж. = лушня. А оглянься, — люшню згубиш. Ум. люшенька.
Постук, -ку, м. Стукъ. Лежу... коли се стукає. Се ж його постук.
Стовбур, -ра, м.
1) Стволъ, стержень растеній. Та в цій вербі верхівя хоч і зелене, а стовбур зовсім у середині згнив. Щось лізе вверх по стовбуру. Вівця гілляки обгризе з будяка, а стовбурі покида.
2) Неповоротливый, неловкій человѣкъ.
3) піти у стовбур. Расти въ стволъ; (о людяхъ) толстѣть. Буряк пішов у стовбур.
Тернистий, -а, -е. Тернистый.
Усіяти, усію, -єш, гл. Засѣять. Я ж теє поле коп'єм скопаю, поп'єм скопаю і стрілками всію.
Шарафан, -ну м., шарафанка, -ки, ж. Юбка изъ выбойки.
