Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

в'ючити

В'ючити, -чу, -чиш, гл. Вьючить. Все що треба, в'ючили на коней. Стор. II. 165.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 260.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "В'ЮЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "В'ЮЧИТИ"
Бандурята, -рят, с. мн. Картофель. Вх. Уг. 226.
Високостанний, -а, -е. Высшій ростомъ. Народ ручий.... високостанний. О. 1862. IX. 63.
Забіга́йло, -ла, м. Льстецъ, заискивающій человѣкъ.
Нашорошнти Cм. нашорошувати.
Оположитися, -жуся, -жишся, гл. = отелитися. Оположилась корова. Хотин. у.
Осюди нар. Вотъ сюда. Желех.
Перебенда, -ди, ж. Шутка, болтовня, балагурство. Черчик мав реверенду та й до мене в перебенду. Гол. III. 351.
Перекупати, -па́ю, -єш, гл. Перекупать.
Перечинити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать сверхъ чего: дать сверхъ чего. Добра нивойка була: сто кіп жита зродила; іще ся похвалила — копу перечинила. Чуб. III. 240.
Творців, -цева, -ве Принадлежащій творцу. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова В'ЮЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.