Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гвавт, -ту, м. = гвалт. Драг. 247.
Запря́тка, -ки, ж. Мѣсто, гдѣ прячутъ или прячутся. Угор.
Звича́йний, -а, -е. 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ном. № 3500. Ум. звичайне́нький.
Понакрадати, -да́ю, -єш, гл. Накрасть (во множествѣ). На ярмарку понакрадають, а тоді й кажуть, що понакуповували.
Річняк, -ка, м. О скотѣ: годовалый, однолѣтокъ. Вх. Пч. II. 7.
Росхвалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. росхвали́тися, -люся, -лишся, гл. Хвастать, расхвастаться. А додому йди, — не росхвалюйся. Грин. III. 695.
Тра-та-та! меж. для выраженія барабаннаго боя. Шейк.
Українщина, -ни, ж. Украинскій языкъ и литература. Знаменитий декрет про українщину стався 18 мая 1876 року. К. XII. 126.
Чеснота, -ти, ж. Добродѣтель. Тихі чесноти без розголосу і пихи приваблювали мене. Г. Барв. 373.  
Шнуровиці, -виць, ж. Корсетъ. Продай, мамо, дві телиці, купи мені шнуровиці: в мене циці трясуться, з мене хлопці сміються. Закр. 75.