Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Згрязи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. = згрузи́ти. Згряжена дорога.
Знов нар. Снова, опять. І знов увійшов у Капернаум. Та йди, нене, знов до мене.
Ожеледець, -дця, м. Ледъ, замерзшій на вѣткахъ.
Проповідати, -да́ю, -єш, гл. Предсказывать. Пішов і повісився, як му биво проповіджено през ангева.
Салогуб, -ба, м. Бранное: торговецъ, мѣщанинъ. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. Пика широка та одутловата, як у того салогуба.
Синіти, -ні́ю, -єш, гл. Синѣть. Кругом його степ, як море широке, синіє.
Спом'янути, -ся. Cм. споминати, -ся.
Тидри-тана, меж. Припѣвъ въ пѣснѣ. Тидри, тидри, тидри-тана! Чого ходиш, задріпана?
Унуритися, -рюся, -ришся, гл. Повѣсить, опустить голову. Унурився та й пішов.
