Виношувати, -шую, -єш, сов. в. виносити, -шу, -сиш, гл.
1) Выносить, повыносить. Носить та й носить, та насилу виносила. Який батько, такий син, — виносили з діжки сир.
2) Пронашивать, проносить.
3) Изнашивать, износить.
Дя́ченько, -ка, м. Ум. отъ дяк.
Затира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. зате́рти, -тру́, -ре́ш, гл. Затирать, затереть, стирать, стереть. Ой ходімо, дівчинонько, слідок затирати. Переносно: заглаживать, загладить, стараться скрыть. Як ні затирала свій смуток шуткуванням... він раз-по-раз допитувався. 2) — ру́ки. Потирать руки. А там, затираючи руки... потяг доріженькою до хати. 3) Дѣлать заторъ. Із ляхами пиво варити затирайте: лядський солод, козацька вода, лядські дрова, козацькі труда. 4) У бочаровъ: прорѣзывать на нижней части клепокъ полосу или вырѣзку для вставки дна. 5) Только несов. в. Ѣсть съ аппетитомъ. Панотець затирав сметану з свіжим сиром, випивши чарку оковитої. Тимоха тим часом затирав печену курку, що на стіл подали. 6) — борщ. = заправляти 1.
Мац! меж. Щупъ! Мац-мац по лавиці, найшов мохнавиці.
Нацвірінькати, -каю, -єш, гл. Начирикать.
Переквітувати, -ту́ю, -єш, гл. Отцвѣсть. Уже жито переквітувало.
Пороскладати, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и роскласти, но во множествѣ.
Поцілунок, -нку, м. Поцѣлуй.
Цапина, -ни, ж.
1) Козлятина, козлиное мясо.
2) Козлиный запахъ. Воня цапиною.
Широчінь, -ні, ж. Ширина.