Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Горе́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Горчить, отдавать горькимъ вкусомъ. Мнж. 178. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чуб. V. 614. Чогось борщ горенить. Кролев. у. 2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорченіе. МВ. (О. 1862. І. 80).
Мення́ти, -ня́ю, -єш, гл. Именовать. Як вони себе менняли, чи святими, чи як, — не знаю. Павлогр. у.
Набоже́нство, -ва, с. Богослуженіе. Любо було в церкві постояти, набоженства послухати. Св. Л. 7. набоже́нство відправляти. Служить обѣдню.
Обшиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обши́тися, -ши́юся, -єшся, гл. Шить, пошить на себя. Облатався, обшився, став на панка схожий. Левиц. І. 143. Ой є в тебе полотенце, обшиємось, серце. Грин. III. 692.
Перепрошуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. перепроситися, -прошуся, -сишся, гл. Взаимно извиняться, извиниться.
Побатькатися, -каюся, -єшся, гл. Стать въ отношенія отца и сына. Вони побатькались собі, Петро та Семен: Петро сказав, що буде Семенові за сина, то й послуха як батька. Новомоск. у. (Залюб.).  
Покраса, -си, ж. 1) Украшеніе. Харьк. г. Не дерево тільки що для покраси й стоїть, з його нічого нема. Кіев. г. 2) Въ свадебномъ обрядѣ: а) Кровавое пятно на сорочкѣ новобрачной, предъявляемое какъ доказательство ея цѣломудрія. Старости, пани старости! благословіть покрасу в хату унести. Мил. 124. б) Красная запаска на древкѣ, въ видѣ флага, выставленная на хатѣ, гдѣ свадьба, какъ извѣщеніе о доказанномъ цѣломудріи невѣсты. Мил. 124. в) Снопъ необмолоченнаго жита, раздѣленный на 9 пучковъ, затыкаемыхъ въ свадебной хатѣ: по одному въ углахъ, три надъ образами и два за сволоком. Черниг. г. Полт. г. (МУЕ. І. 121; III. 87, 88). Красныя ленточки, тесемки, раздававши въ понедѣльникъ участницамъ свадебнаго обряда. Ті покраси, що на весіллі чіпляють в волосся, як роздають в понеділок, то сховай. Драг. 21. 3) Взносъ въ церковь за новорожденнаго сына. Сумск. у.
Пообомлівати, -ва́ємо, -єте, гл. То-же, что и обомліти, но о многихъ.
Примушувати Cм. примушати.
Тестівщина, -ни, ж. Имущество, унаслѣдованное отъ тестя. Волч. у.