Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

байдак

Байдак, -ка, м. 1) Родъ большого рѣчного судна. Рудч. Ск. ІІ. 28. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Шевч. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. Котл. Ен. ІІ. 29. 2) мн. байдаки. «Селезни, сбившіеся въ стаи тогда, когда матки водятъ выводки». Мнж. 176. 3) байдаки гонити. (Бѣл.-Нос.) и байдаки бити (Левиц. І.) = байдики бити. Ум. байдачок. Ув. байдачище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 20.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЙДАК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БАЙДАК"
Завча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. завчи́ти, -чу́, -чиш, гл. Заучивать, заучить.
За́морозок, -зку, м. Первый осенній морозъ.
Захваля́ти, -ля́ю, -єш, гл. = захвалювати. Овсій захваляв, що добрий кінь. Канев. у.
Кублище, -ща, с. Логовище. По кублищах своїх звірря заляже. К. Псал. 237. Кублище сліпого католицтва. К. Дз. 134.
Мерза́, -зи, ж. Гадость, мерзость. Вх. Зн. 35. Угор.
Міта́ти, -таю, -єш, гл. = мести. Сива пава літала, крилами двір мітала. Чуб. III. 251.
Обгоряти, -ря́ю, -єш, сов. в. обгорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Обгорать, обгорѣть. 2) Загорать, загорѣть. Ти, дівчино чорнявая, ти, дівчино біла, ти у полі не робила, то й не обгоріла. Чуб. V. 173.
Послабати, -ба́ю, -єш, гл. Ослабѣвать, терять прочность, расшатываться. Дно у бербениці послабає. Вх. Зн. 54.
Статива, -ви, ж. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. МУЕ. III. 16.
Шапранівка, -ки, ж. Водка, настоянная на шафранѣ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БАЙДАК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.