Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Гризо́та, -ти, ж. 1) = Грижа. 2) Ссора. Соловейків обминала, щоб не було між нами тієї гризоти, тієї змажки та лайки.
Жаберовина, -ни, ж. = жаберина.
Залозя́ка, -ки, ж. Ув. отъ за́лоза.
Запліта́ння, -ня, с. Заплетаніе. А жаль мені дівування, субітнього заплітання.
Зла́года, -ди, ж. 1) Согласіе, миръ. Буде злагода, буде, кедь Марька добра буде. Спасибі Богу, живемо в злагоді. 2) Устройство, приспособленіе. У нас уже така злагода, шо бодай би її! Ні виїхати в люди, ні виїхати за вороти.
Порозіходитися, -димося, -дитеся, гл. Разойтись (во множествѣ).
Присяжний, -а, -е. Присяжный.
Спіж, -жу м., спіжовий, -а, -е. = спиж, спижовий. Спіжові гармати.
Чулинда, -ди, ж. ? За добрим чоловіком і чулинда жінка.
