Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Друкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Печатать.
Зво́ник, -ка и пр = дзвоник и пр.
Зловістний, -а, -е. Зловѣщій. Желех.
Побоятися, -бою́ся, -ї́шся, гл. Побояться. Я побоявся, щоб дзиглика не поламать. Рудч. Ск. І. 95.
Позавертати, -та́ю, -єш, гл. Воротить (многихъ). Як їх турки-яниченьки із-за могили напали... коні з добиччу назад у город у Турещину позавертали. ЗОЮР. І. 42.
Ріп'як, -ка, м. Раст. Carduus nutans L. ЗЮЗО. І. 115.
Синів 1, -нова, -ве Сыновній, принадлежащій сыну, относящійся къ нему. Харьков. г.
Спомагати, -га́ю, -єш, сов. в. спомогти́, -жу, -жеш, гл. Помогать, помочь. Рятуй, рятуй рідну Україну, тобі Боже та й споможе. Н. п. Нікого не споможе, не порадиш. Гн. II. 24. 2)на що. Давать, дать возможность, средства. На що нас Бог споміг, тим і приймаєм. Ном. № 12087.
Спроможне нар. Зажиточно. Спроможне жили. О. 1862. II. 76.
Чоловічок, -чка, м. 1) Ум. отъ чоловік. 2) Зрачекъ. Екат. губ. Рудч. Чп. 254. Мнж. 150. Очі в Чіпки налилися кров'ю, в чоловічках засвітили огні. Мир. ХРВ. 192. В очах чоловічки догори ногами стали. Ном. № 3180.