Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

утірник

Утірник, -ка, м. Инструментъ для вырѣзыванія уторів. Вх. Зн. 71.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 364.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УТІРНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УТІРНИК"
Вигибти, -бну, -неш, гл. = вигинути.
Визивання, -ня, с. 1) Вызываніе. 2) Брань, ругня. Вх. Лем. 397.
Зниділий, -а, -е. Зачахнувшій, исхудалый.
Знімчитися, -чуся, -чишся, гл. Онѣмечиться. Желех.
Ісх... Cм. ох...
Макі́терка, -ки, ж. Ум. отъ макітра.
Надко́лювати, -люю, -єш, сов. в. надколо́ти, -лю́, -леш, гл. Надкалывать, надколоть.
Невзабарі нар. = незабаром.
Сіпуга, -ги, м. = сіпака. Грин. II. 165. Тут сіпуга, війт-п'янюга вже не докучає. КС. 1882. IX. 568.
Шерсть, -ти, ж. 1) Шерсть. Собака тоді була гола — без шерсти. Драг. 1. Гладив, гладив за шерстю, та як почав і проти шерсти. Ном. 2) Шероховатость кожи у малыхъ дѣтей. Мил. 32.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УТІРНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.