Буркун, -на, м. 1) Воркующій (эпитетъ голубя). Cм. буркотун. Голуб-голубочок, сивий буркуночок. 2) Ворчунъ. У запічку буркун бурчить. Cм. буркотун. 3) Раст. a) Melilotus coerulea. То же: буркун синій. б) — жовтий. M. officinalis. в) — білий. М. alba. В огороді буркун-зілля по тичині в'ється. Ум. буркунець, буркунчик, буркунонько, буркуночок.
Воріженько, -ка, м. Ум. отъ ворог.
Гемонський, -а, -е. Демонскій. — Употребляется какъ бранное слово. Не було тоді і чутки про ту гемонську вунію. Гемонські діти.
Застря́мина, -ни, ж. Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Злотарник, -ка, м. Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Виламала гіллячку з самого вершечку, понесла її до злотарників: «ой, злотарники, мої братіки, іскуйте мені золотого перстника».
Позлотистий, -а, -е. Золоченый. Із під поли позлотистий недолимок виньмає. Объ одеждѣ: шитый золо томъ. Слуги в барвах позлотистих гуляють по ринку.
Скитки, -ків, мн. Скитанія. піти у —. Отправиться скитаться. Він у скитки пішов.
Третно нар. По третямъ.
Трухати, -ха́ю, -єш, гл. Ѣхать рысцой. Кінь трухаєт.
Цятований, -а, -е. = цяткований.
