Блищати, -щу́, -щи́ш, гл. Блестѣть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать.
Доволікати, -ка́ю, -єш, сов. в. доволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Доволакивать, доволочь, дотаскивать, дотащить. Ледве ноги доволік. Насилу доволік шкуру до криниці.
Занива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. зани́ти, -нию, -єш, гл. Изнывать, изныть. Ниє, ниє, заниває моє серце без тебе. Згадаю Бога, засумую, подумаю, — заниє серце.
Захвоста́ти, -та́ю, -єш, гл. Заострить (о клиньяхъ). Треба захвостати тини, щоб бува злодій не переліз.
Знітитися, -чуся, -тишся, гл.
1) Притаиться, прижаться робко, съежиться, стараясь быть какъ можно менѣе замѣтнымъ; переносно: уничтожиться, представиться ничтожнымъ. Усякому дає дорогу, а сам знітиться тик, мов той цуцик, ускочивши в хату. Зігнувся, знітився. Він никне, мовкне, знітившись таїться, як серце кволе в нещасливій долі.
Іванішній, -я, -є. Относящійся къ дню св. Ивана. сіно іванішнє. Сѣно, скошенное въ день св. Ивана.
Ма́рність, -ности, ж. 1) Суета, тщета, суетность. 2) Ничтожность, пустота.
Наоповіда́ти, -да́ю, -єш, гл. Наразсказывать много. Такого нам наоповідав, що ввесь день слухали.
Охотка, -ки, ж. = охота 1. Та кому й в охотку буде почути за нас, як не нашим таки братчикам-українцям. ТІ. 84.
Страшно нар. Страшно.